Люди потерпали від страху, тому що танки окупантів стояли прямо поряд з будинками
Ми з міста Пологи - я, дружина і двоє дітей. Один дорослий, а другому на момент початку війни було трохи більше року.
В перший день війни в нашому місті ще було тихо. Третього березня нас окупували. Кругом хати танки стояли, росіяни ховались за хату і починали стріляти, а я чекав, коли ЗСУ почне відстрілюватись. Було страшно, коли «Градами» накривали, але, дякувати Богу, не влучили в хату. В хаті випали вікна, але ми якось вціліли.
Кожен день був шокуючим. Окупанти ходили і кошмарили людей, намагались знайти якусь зброю. Я раніше служив в ДСНС у Криму і в мене стояли військові берці. Та якось обійшлось те все.
Більше місяця ми прожили в окупації. Поки були заощадження, ми намагались виживати. У місті нічого не працювало, ніде було навіть їжу купити. Ми завантажили, що змогли в машину і самостійно, без коридорів, виїхали.
Того дня з нашого міста виїхали тільки ми, більше жодну машину не випустили. Росіяни нас ретельно обшукували, на кожному блокопсту намагались зброю підсунути чи зробити щось таке, щоб на наступному нас не пропустили. Дякувати Богу, нам вдалось виїхати до Запоріжжя.
Я маю родичів у Запоріжжі. Поки ми їхали, нам вийняли квартиру. З роботою тяжко було, але вдалось влаштуватись - я працюю в ДСНС.
