Болдур Анастасія, учениця 11 класу Великомихайлівського опорного ліцею Великомихайлівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Хоптова Олена Іванівна 

Чому бути українкою - це моя суперсила?

У душах українців, понівечених хвилями історичних перетворень, живе незламний дух, що викувався у вогні складних подій. Серед галасливих вітрів минулого український народ ступав крихітними кроками, долаючи перешкоди, котрі ставали на його шляху до самоідентифікації.

Ця путь була випробуванням: наші землі страждали від завойовників, адже швидкими темпами переходили під владу різних держав. Проте серця побратимів продовжували завзято битися в грудях, готові вибороти свободу, яка належала Україні.

Звільняючись від кайданів, народ отримав найбільший дарунок долі - силу єдності. Відтоді він ніколи не втрачав почуття обов’язку перед країною та назавжди перейняв велич козацької доби - незламний дух.

Продовжуючи справу Богдана Хмельницького, українці крок за кроком зводили мости над вирвами забуття, відновлюючи духовні зв'язки з пращурами. Вони боролися за місце під сонцем, прагнучи до поваги власних культурних цінностей. 

Мова - щирий хор української душі - стала могутнім мечем, що розбивав ланцюги асиміляції. Вона очолювала всі національно-визвольні битви, перейнявши роль невіддільного атрибута державності. Замовклі голоси минулого спільно відгукнулись у серцях патріотів, утілюючи те, що раніше було пригноблено.

Спадок минулих поколінь, розквіт культури та літератури, які віддзеркалювали душу, допомогли українцям знайти свій шлях у світі. Вони подолали утиски та відстояли свої права.

І ось сьогодні, коли милуєшся краєвидами неньки-України, здається, що кожен куточок просочений кров'ю тих, хто віддавав життя за її велич. Озираючись на минуле, розумієш, що тільки завдяки мужності предків наразі ми маємо змогу гордо підносити жовто-блакитний прапор - символ самобутності. Здавалося, що незалежність України, проголошена у 1991 році, нарешті поклала край небезпеці державної цілісності.

Ця подія стала підсумком національного пробудження, коли сонце свободи над країною засяяло яскравіше, ніж коли-небудь. Однак за збігом трагічних обставин та іронії долі наше сонце волі знову окутували хмари загроз: 24 лютого 2022 року росія неочікувано напала.

Захист Батьківщини від російської навали став справжнім випробуванням для кожного з нас. Зараз душі побратимів поєднані спільною ідеєю, яка спонукає до активних дій задля процвітання майбутнього країни - визволення з-під московського ярма.

Нація в котрий раз демонструє здатність стати єдиною силою, що захистить країну від зовнішньої агресії, утримає кордони незалежності й протистоятиме ворожим загарбникам, які зазіхають на нашу самостійність.

Така ситуація вимагає максимуму сил і терпіння, але кожен з нас здатен на це задля перемоги. Я, як українка, не можу стояти осторонь важливих подій.

Окрім тривоги, також відчуваю великий поклик та бажання боротися за майбутнє держави. Я роблю все, щоб допомогти захисникам, які щодня воюють за наше щастя та свободу, стараюся підтримувати їх морально та матеріально, долучаюся до гуманітарної допомоги, а також поширюю підкріплену перевіреними фактами інформацію щодо вчинків країни-агресора серед знайомих.

Ця війна – перевірка нашої сили та стійкості. Тільки згуртувавшись, ми можемо перетворити важкий іспит на перемогу. Ми будували грандіозні плани – світле майбутнє з миром, процвітанням та свободою - і мусимо їх виконати. I я дійсно щаслива, що є однією з тих мрійників-українців, котрі прагнули цього. Народитися тут, серед безкраїх ланів та мальовничих краєвидів, є великим привілеєм.

Це не просто знак національності, а складова частина ідентифікаційного коду. Бути українкою означає нести в собі багатовікову історію й традиції, що тліють у серцях народу. Мені випала доля зберігати та передавати цю спадщину наступним поколінням, збагачуючи світ українською культурою. 

Бути українкою - це значить мати сили та мрії, які ніколи не зникають. Це властивість стійкого духу й волі, які роблять нас непереможними.

Я пишаюсь українською національністю, бо вона дарує можливість бути частиною чогось великого та незабутнього, що триватиме вічно.

Уже понад 1,5 року незламний народ опирається російській агресії. Це є свідченням сили та резерву, якими українці можуть послуговуватися, коли є необхідність зазирнути в очі викликам. Наша суперсила полягає в єднанні, духовному зростанні та гордості за країну. Покажімо, що Україна - могутня, та разом побудуймо мирну й сильну державу! Слава Україні!