Війна прийшла до Лисичанська. Місто постійно обстрілювали, снаряди прилітали поруч з будинками. Я сиділа в підвалі, тому що вибухи були майже без зупинки. Було дуже страшно. Один зі снарядів влучив у мій під'їзд, навколо все було зруйновано. Стало зрозуміло, що залишатися далі не можна. Я виїхала у Черкаси до дітей.

Зараз я поруч із ними. Я чекаю на мир і закінчення війни, щоб люди перестали гинути і можна було жити без страху.