Я жила біля кордону з Росією. Село було квітучим, мене все влаштовувало. У перший день війни побачила колони танків. Мені було дуже страшно. Потім почались вибухи. Важко було залишатись вдома. Я намагалась працювати. У селі було небезпечно. Снаряди літали постійно. Я постійно хвилювалась за своїх рідних. 

Коли не було світла та води, було важко. Все село виживало. Потім наші військові відігнали окупантів. 

Я виїхала до Охтирки. Зараз дуже хочу миру. Моє село майже зруйноване. Мені шкода всіх, хто постраждав від цієї війни. Я вдячна нашим військовим, які захищають нашу державу та завжди допомагають людям.