Мені 68 років. Я мешкала в місті Гуляйполе. 

Обстріли нашого міста почалися в березні. Це був жах. Стріляли так, що не можна було вийти з підвалу. По вулицях їздили танки. Окупанти розбили мою квартиру й будинок сина.

У сина розболілося серце. Ми виїхали в Запоріжжя, він знайшов тут роботу. Його продовжувало турбувати серце, але він не говорив мені про це.

Одного вечора син ліг спати і не прокинувся. У нього залишилася дружина і двоє дітей. 

У мене кредит. На похорон не було грошей. За квартиру в Запоріжжі потрібно платити. Живу на мінімальну пенсію і виплати, що отримую від держави як переселенка. Дякую Фонду Ріната Ахметова й іншим організаціям, які допомагають.

Я навідуюсь додому. Перед Новим роком їздила по речі й потрапила під обстріл. Він був найстрашніший з усіх, які я пам’ятаю.