Мені 56 років. Я живу в селі Новосевастополь. До війни працювала дояркою. Я з сім’єю не виїжджала з села. Дякуючи нашим воїнам, російські війська не добралися до нас. Нам тільки чутно було звуки вибухів. Я досі не можу повірити, що в Україні таке діється. 

Дякую волонтерам, які привозили в село ліки й продукти.  

Ми з рідними стали ще ближчими, допомагаємо одне одному. Хочу, щоб швидше закінчилася війна. Тоді я зможу поїхати до своєї сестри. Ми тільки телефонуємо одна одній, а хотілося б побачитися. Я думаю, що навесні вже все буде добре.