Історії, які ви нам довірили
2014 рік. Нескінченний шум телевізора. Ведучі новин не стихають, твердять про одне й те ж. Мама ріже салат і уважно прислухається до кожного слова. І я, не розуміючи серйозності того, що відбувається, перечікую черговий нудний випуск в іншій кімнаті…
Спочатку мені здавалося, що це не по-справжньому.
Я не боялася, сприймала все, як гру в війну у дворі.
Мама берегла мене від злих думок. Одного разу я почула телефонну розмову родичів, вони обговорювали травми постраждалих. Тоді мені стало страшно. Щоразу, коли випадало чути подібне, були неприємні відчуття в тілі, ніби переносила найменшу частину болю собі.
Мої друзі потихеньку роз'їжджалися з міста. Незабаром рідну оселю покинули й ми.
Зараз усе втихомирилося, але чи вгамувалася жага людей до самознищення?
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
