Світлана до великої війни працювала листоношею. І навіть після повномасштабного вторгнення росіян вона продовжувала виконувати свою роботу ще понад рік. Крім того, вона підтримувала звʼязок з місцевими, допомагала пенсіонерам. Жінка навіть звикла жити без світла. За допомогою туристичного балончика готувала їжу та гріла воду.

Світлана до останнього не хотіла їхати з рідного міста, навіть незважаючи на постійні прильоти. Але все ж довго в таких умовах перебувати не змогла. Разом з сімʼєю виїхала до Запоріжжя. Інколи Світлана все ж навідується додому, приїздить на один день, провідує рідних та знайомих, хто досі залишається в місті Оріхів.