У перший день війни прийшов син та сказав, щоб ми виїжджали до нього. Ми поїхали. Наступного дня повернулись додому у Гуляйполе. Дев’ять днів з чоловіком прожили в підвалі. Обстріли були сильні, мою хату розбило.

Люди гинули у місті. Багато з них я знала особисто. 

З родиною виїхали до Покровки. Там жили чужих людей, які нас прийняли добре. Потім ми виїхали до Запоріжжя. Зараз я живу в гуртожитку. Почуваюсь вже нормально, лише душа болить за наших дітей та захисників. Я сподіваюсь, що настане перемога та всі повернуться додому.