Перед війною чоловік переніс інсульт, був паралізований. Ми жили в Оріхові. Після початку війни тяжко переживали обстріли, я не могла спускатись у підвал, бо не могла покинути чоловіка. У місті не було світла, води й газу. Я готувала їжу на багатті.

Снаряди прилітали в будинки - це був жах. Багато людей в Оріхові загинуло. 

Коли ми з чоловіком виїжджали полями, росіяни не припиняли обстріли. Страшно було, але треба було евакуюватись. Кота я залишила волонтерам. Тяжко переживаю стрес, ходила до психолога, приймаю пігулки. Намагаюсь якось заспокоїтись. Сподіваюсь, у майбутньому стане легше. Чекаю на закінчення війни та повернення в Оріхів.