24 лютого 22 року Дмитро втратив роботу. Він працював в одному з одеських закладів кухарем. Потягнулися довгі дні невизначеності: слідкування за новинами, прильот у нафтобазу неподалік від дому, сон в одязі. Дмитро протягом 4-х місяців безкоштовно готував їжу військовим два рази на тиждень. Зараз він здійснив свою мету – навчатися у вищому навчальному закладі Києва.