63-річна Ніна Боднарук загинула 26 квітня 2022 року в селі Киселівка, що на Миколаївщині. Ввечері Ніна разом зі старенькою мамою Вірою йшли до родички, мали допомогти годувати свійську худобу. Дорогою потрапили під ворожий обстріл касетними снарядами.
Один зі снарядів розірвався біля старенької Віри, вона загинула миттєво. Ніна отримала поранення, зателефонувала двоюрідній сестрі та повідомила про це. Втім врятувати Ніну було неможливо – через те, що Киселівка перебувала під постійними обстрілами медичні служби та й загалом водії відмовлялися туди їхати.
Ніна Боднарук була родом із Киселівки. Самостійно виховувала трьох дітей, оскільки із чоловіком була розлучена. За фахом жінка – швачка, втім працювала на багатьох роботах: у радгоспі, на полях кількох агрофірм. Трудилася жінка і після пенсії.
На дозвіллі Ніна любила в’язати. Родичі розповідають, що вона завжди робила для дітей та онуків рукавиці й шкарпетки.
З початком повномасштабного вторгнення Ніна Боднарук думала про евакуацію, проте не хотіла залишати тут свою матір. А старенька покидати село відмовилася.
Під час війни Ніна допомагала сусідам, які виїхали з села: ходила годувати свійських тварин, доїла корів.
«Моя мама дуже добра була. Хороша, безвідмовна. Ділилася останнім. Коли село було в окупації, часто запитувала, чи є в нас що поїсти. Приносила останнє: то яйця, то ще щось для онуків. Переживала, щоб ми не були голодними», – розповіла донька Вікторія.
У Ніни Боднарук залишилася дочка та п’ятеро онуків. Двоє синів Ніни померли ще до повномасштабної війни.
Хоч Киселівку звільнили з окупації 18 березня 2022 року, та обстріли там довгий час не припинялися, тож Ніну Боднарук не змогли поховати на кладовищі. Її могила – у дворі її дому, а рідні потребують фінансової підтримки на перепоховання.
Джерело: платформа пам’яті “Меморіал” https://www.victims.memorial/
.png "Імена")
