Мені 34 роки, проживала в Мелітопольському районі у селі Зелений Гай. Це недалеко від Херсону. Прокинулися від вибухів о п’ятій ранку.

В магазинах захмарні ціни, були: макарони по сто гривень, ліки були дуже дорогі. І ціни підняли, і важко було все добути. Паливо було дуже дороге, і важко дістати.

Коли багато військових стало в селі, стала за чоловіка переживати. За дітей, тоді і виїхали. 

В окупації ми були до 11 жовтня, потім 13 діб добиралися на неокуповану територію України, ночували під відкритим небом. Важко дітям дався переїзд.

Раніше ми все мали. А зараз нічого у нас немає, ми біженці. Ми зараз в Запоріжжі проживаємо. 

Дуже хочу закінчення війни, додому дуже хочу. Надіємося, що в цьому році. Про перемогу мрію, щоб повернутися додому, щоб діти були здорові.