24 лютого чоловік поїхав на роботу, а я з дітьми спала. Він нам зателефонував і сказав, щоб збирали речі й  документи і збирались на виїзд. Поки у селі було тихо, то ми залишались вдома. 

Я залишилась одна з двома дітьми. Було страшно, бо чоловік пішов воювати. Важко було, бо ми не знали, що буде далі.

Спочатку було складнувато. Люди кинулись скупляти продукти - відразу піднялись ціни. Найнеобхідніше намагалась приберегти на потім, бо не знали, чи будуть працювати магазини, чи буде в них якийсь товар, чи буде нам що їсти. Тому продукти старалась берегти. 

Я дуже переживала, що буде з дітьми. Ми ночували у підвалі, було й по дві доби не виходили. Старша сприймає все нормально, а меншого доводилось трохи виводити з того стану. Він сильно злякався вибухів. 

Хочеться, щоб все закінчилось якнайшвидше нашою перемогою. Хочеться спокійного життя, а не так, як зараз, здригатись від кожного звуку. Хочеться мирного неба. Щоб війна закінчилась, і ми були вільними людьми.