Мені зараз нелегко переступати поріг рідної домівки, а найболючіше – перебувати в кімнаті, яка була колись дитячою.

Тоді вранці були обстріли, діти в підвалі, у школі сиділи. Ніхто не знає, звідки в будинку почалося загоряння. У пожежі згоріли живцем моя 90-річна мати і молодший син, Богдан, якому мало б виповнитися вісім років. Я всього на 40 хвилин відлучилася – відвести старшого сина до школи. Коли повернулася, будинок вже палав.

Причину пожежі так і не з'ясували, але найімовірніше, через обстріл. Тепер у мене залишилися тільки фотографії… Старший син, 10-річний Сашко, важко переживає втрату брата.

Тетяна Медведєва, Мар'їнка

 Наше життя з перших днів війни – це постійна боротьба за існування. Я винаймаю хату на тій самій вулиці, де наша згоріла. Грошей на більше не вистачило, за душею ні копійки. Заощаджую на всьому, викручуюся. А що робити?