Я з міста Снігурівки. В перший день ще нічого страшного у нас не відбувалося. До нас росіяни зайшли 19 березня. Ми всю окупацію ми тут прожили. Було важко, але вижили.

У нас десять місяців не було світла, води, не працювали магазини, було дуже важко. Найстрашніше – це обстріли. Дуже було страшно, не хотілося, щоб таке ще колись повторилося.

Дуже було приємно, коли нас звільнили. Цей день запам’ятається на все життя.

Війна на психіку сильно вплинула, ми всі морально подавлені. І зараз дуже важко. На Пасху нас обстріляли, нічого ще не закінчилося. Хотілося, щоб швидше.

Я думаю, що після перемоги буде дуже важко, але з часом все налагодиться.