Мені 60 років. Проживаю в селі Першотравневе Снігурівського району. Село вісім місяців було в окупації. Я була весь час тут, нікуди не виїжджала. До мене з Миколаєва ще приїхали діти з онуком - ми всі були тут.

В перші дні не було хліба в магазині, вимкнули світло, не було води. Ну, нічого не було - було дуже важко.

Шокувало, як росіяни себе поводили: ходили по хатах, перевіряли все… Ой, дуже тяжко, - не хочу і згадувати про це все.

Звільнення села нашого і взагалі Снігурівщини – це, звісно, приємно було.

Хотілося б, щоб швидше закінчилась війна, а майбутнє було світлим і щасливим.