Зранку, отримавши звістку про початок війни, Ніна все одно поїхала на роботу – вона тоді працювала шеф-кухарем у дитячому садку, і відповідальність взяла верх. Тиша в метро, де всі мовчки читали новини з телефона, назавжди врізалася в пам’ять – це було страшніше за вибухи. Коли з’явилися повідомлення, що в її районі діють диверсійні групи, Ніна виїхала до Івано-Франківська, але серце весь час тягнуло додому. Повернувшись, вона зрозуміла: війна змінила не лише країну, а й кожного з нас. Тепер Ніна працює в освітній сфері й переконана - як народ проходить болісну трансформацію, так і кожен особисто має знайти нові сенси. Вона мріє про спокій, про людство, яке зробить висновки, і про гідну перемогу України.