В перший день війни я не могла нічого зрозуміти. Було дуже страшно. Ми відразу зібрали речі, взяли свого піврічного малого і пішли до родичів. У них в будинку є бомбосховище. Сиділи майже весь перший день там, як на голках, і дивились інтернет. Читали і не могли зрозуміти нічого, було дуже страшно. 

У перші дні були продукти в магазинах і ліки в аптеках. У чоловіка астма достатньо важка, він тримається на специфічних препаратах, які ми не могли знайти, тому що ліки розгребли, памперсів не було. В магазинах вже на четвертий-п’ятий день не було нічого. 

В АТБ біля нашого будинку були чіпси і квасоля в томаті. Хліб привозили, і продавали дві буханки в одні руки, тому що взагалі нічого не було. 

Потім ставало краще: спочатку маленькі магазини привозили товар, а потім почали і великі нормально завозити. Ми писали про ліки в місцевих чатах - одна людина відгукнулась, дала препарати. 

Шокував приліт в нашу квартиру. Були прильоти біля нашого будинку: спочатку в спальню прилетіло, ми з малим встигли в коридор вибігти. Потім прилетіло ближче до зали, кухні, у двір будинку. Ми в коридорі були і злякались дуже сильно. 

Люди мене дуже радують, що допомагають. Людей вивозили, тварин вивозили. Мене здивувало, що допомагали в більшості випадків. 

Ми після вибуху виїжджали, тому що квартира стала не придатна до житла - була зима. Ми виїжджали на цей час. Потім весна прийшла - потеплішало, і ми приїхали ремонтувати квартиру. 

Було морально тяжко виїхати з дому, все покинути. Ми, слава Богу, повернулись, поки вдома знаходимось. 

У маминого чоловіка діагностували цукровий діабет через нерви. Мама сильно все переживала, в неї проблеми зі здоров’ям. Моя молодша сестра стала замкнута, вона сильно переживає. В цьому році вона закінчує школу, їй потрібно поступати навчатися, а вона боїться їхати у великі міста - раптом там обстріли. 

Майбутнє бачу без війни. Зараз важко, все це діє на дітей, на дорослих. Скільки людей загинуло, скільки територій втрачено! Хлопці, дівчата гинуть, діти гинуть, і це сильно вплине на майбутнє. Дуже важко буде людям все перебороти в собі, буде дуже важко жити. Хочеться, щоб було мирне небо, діти ходили в школу, садочки і нічого не боялись, по бомбосховищах вони не сиділи під час тривоги. Дай Бог, щоб скоро все налагодилось і був у нас мир.