Я працював у Снігурівці фельдшером. Під час окупації надавав допомогу нашим військовим з Херсона, яких привозили до нас. На Миколаїв вивозили їх через блокпости росіян. Казали, що це звичайні люди, просто поранені. Так вдавалося врятували наших солдат. 

Росіяни приходили з обшуками до лікарні. Казали, що вони нас «рятують». 

Найстрашнішими для мене були авіаудари. Це було неочікувано, не зрівняти з артобстрілами. 

Я вирішив виїжджати, бо моя дружина була вагітна. У Снігурівці народжувати було неможливо, бо не було світла. 

Мої батьки залишились в Снігурівці. Поки були в окупації, то доводилось пів року спати в підвалі. Після визволення я повернувся до міста і побачив батьків, чому був дуже радий. Зараз чекаю на перемогу. Я хочу просто спокійно жити.