Наше життя змінилося кардинально. Як тільки місто почали сильно обстрілювати, ми були змушені виїхати в безпечніший регіон. Мій чоловік і син пішли на фронт, і тепер кожен мій день минає в постійному, тривожному чеканні бодай якоїсь звістки від них. Доньці через постійні переїзди довелося змінити вже декілька шкіл, що стало для неї великим випробуванням.

Найстрашнішим спогадом для нас залишається той час, коли доводилося сидіти в хиленькому підвалі під час жорстоких обстрілів - без зв'язку із зовнішнім світом і без краплі води. Дитина мала важкий досвід цих стресових подій у минулому, в період 22-23 років, що сильно на неї вплинуло. На даний момент її емоційний стан більш-менш стабільний.

Попри все пережите, донька намагається жити далі й самовиражатися. Вона захоплюється малюванням та танцями, які допомагають їй розвантажувати психіку й триматися в ці непрості часи.