Ми живемо в Києві, і після початку повномасштабної війни наше життя змінилося назавжди. Найстрашніше - це лягати спати й боятися, що вранці можемо не прокинутися. Кожна повітряна тривога, а особливо гучні вибухи, залишають після себе страх і тривогу.

Постійні обстріли дуже впливають на наше психічне та емоційне здоров’я. Навіть у звичайний день ми прислухаємося до звуків навколо, реагуємо на сирени й постійно думаємо про безпеку своєї родини.

Нещодавно поруч із нашим будинком вибухнув шахед, через що постраждав наш балкон. Зараз ми змушені його відновлювати. Здавалося б, це лише матеріальні збитки, але за кожним пошкодженим вікном чи стіною стоїть набагато більше - страх, переживання й усвідомлення того, наскільки близькою може бути небезпека.

Найстрашнішим днем для нас став 1 червня 2023 року, коли ракета впала біля нашої поліклініки. Ми спали, і після вибуху син упав на підлогу, розбив коліна й дуже сильно злякався.

Мій син любить футбол, плавання, кататися на велосипеді та готувати їжу. Але постійні тривоги, вибухи й страх за рідних залишають свій слід і не дають йому відчути ту безтурботність, яка має бути в дитинстві. Через пережите в нього з’явилося заїкання.