Війна змусила нашу родину переїхати до іншого, зовсім чужого для нас міста. Рідні та друзі роз'їхалися хто куди, і звичне коло близьких людей розпалося. Нам довелося залишити все знайоме і починати життя на новому місці.

Коли почалася війна, я спочатку навіть не зрозуміла, що відбувається. Не могла повірити в реальність того, що сталося. Рано-вранці мені зателефонувала сусідка. Чоловік у цей час був на роботі, а додзвонитися до нього було неможливо. Ті години очікування і невідомості стали для мене страшним випробуванням.

Діти спочатку також не могли зрозуміти, що відбувається. Їм було важко усвідомити, як таке взагалі може відбуватися в реальному житті.

Найстрашнішим став момент, коли довелося залишити власний дім. Ми їхали і не знали, куди саме, що нас чекає попереду і коли зможемо повернутися. Позаду залишалося все рідне і знайоме, а попереду була лише невідомість.

На новому місці було дуже важко пристосуватися до життя в чужому місті, без звичного оточення, друзів та близьких людей. На щастя, з гуманітарною катастрофою наша родина не зіткнулася. Але сам переїзд і необхідність заново будувати своє життя стали для нас важким випробуванням.