Я з міста Старобільськ. Працював в Сєверодонецьку на заводі. Мені прийшлося у 2014 році покинути Луганськ, а в 2022 році покинути Сєвєродонецьк. Не дуже приємно бути переселенцем. Були люди, які казали мені і моїй дитині: «Повертайтеся до себе». А  найбільше вражає, як себе поводять росіяни. Та це ми вже давно знаємо.

24 лютого бомбили військову частину біля нас. Ми швиденько зібралися і виїхали, бо мали досвід з 2014 року. Тоді було складніше виїхати, тож зараз ми не чекали - поїхали відразу.

Шокує те, що кожен день дізнаємось про чиюсь смерть. Багато друзів загинули, багато друзів воюють. 

Ми переїжджаємо: то в Київській області. То в Дніпропетровській, то до Львова їдемо.

Я так вважаю, якщо ми будемо воювати до останнього солдата, то зможемо перемогти. Війну залишати дітям не можна.

На теперішньому етапі свого життя поки не бачу майбутнього.