Бабич Роман, група 23К, Державний навчальний заклад "Бердичівське вище професійне училище"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Блізніченко Юлія Олександрівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Цей світ ніколи не припинить нас дивувати, тому готуватися потрібно до усіх можливих поворотів долі. Коли мене, як і всіх дітей, родичі нав’язливо запитували про майбутню професію, то я впевнено відповідав, що буду кухарем. З дитинства захоплювався кулінарією і вже бачив себе на кухні престижного ресторану в уніформі шефа. Чітко вибудовував траєкторію свого професійного розвитку, намагався стати учасником майстер-класів, збирав у скарбничку папірці про досягнення, якими можна було похизуватися перед гостями вдома.  А тепер у комірчині замість тостера, піцемейкера і кухонного комбайна стоять автомати АКС – 74М та АR-15, про які до війни я навіть не знав. Вони для страйкболу поки що.

Батьки спочатку з пересторогою ставились до мого нового захоплення, але правила життя спонукали їх підтримати це незвичне хобі.

Активна та патріотична молодь легко прийняла мене до свого колективу. Колективу, який готується до захисту своєї країни. Нас небагато, але ми здатні запалити серця тих, хто розуміє значення свободи, додати свою краплину у водоспад історії України і світу. Приймаємо до свого намету всіх охочих навчатися такій потрібній у наш час справі.

Спортивно-реабілітаційний військово-патріотичний клуб «Ветеран» зараз став для мене другою сім’єю.

Наш вчитель та тренер Медяник Сергій Володимирович, колишній військовий, АТОвець, ветеран, член ВЦС «Бойове Братство України», і просто мудра та щира людина, яка своєю філософією надихає нас долати перешкоди, підтримує бойовий дух і спонукає пізнавати нове. Його фрази міцно закарбовуються в пам’яті і, зачаївшись, виринають у потрібний момент. «Життя схоже на ліс: іноді ми губимося і не знаємо, що робити, але якщо ми будемо ділитися своїми переживаннями і досвідом, то подорож стане не такою й поганою і ми будемо знаходити кращі стежки, кращі шляхи» - завжди чуємо від Володимировича перед польовим виходом. Він робить все для того, щоб кожне тренування в лісі було драйвовим та корисним, давало нам емоційний заряд та приємне виснаження.

З ним важко, але цікаво. Найбільше цінуємо те, що тренер дивиться на світ нашими очима, відчуває наші потреби, а іноді, здається, навіть читає наші думки.

Ввечері переглядаємо фільми під відкритим небом, спілкуємося на різні теми, п’ючи дешевий, але найсмачніший чай  з солодощами. У клубі "Ветеран" ми також вивчаємо історію України, відпрацьовуємо навички тактичної підготовки та орієнтування на місцевості в екстремальних ситуаціях, відвідуємо заняття з тактичної та спортивної стрільби, засвоюємо методи надання першої медичної допомоги. Без зайвої реклами слава про наші зібрання гуляє поміж шкіл міста та району, тому нас запрошують самостійно проводити вишколи. Тож тепер я також маю змогу відчути себе тренером або ж інструктором, навіть не знаю, як правильно себе назвати.

Патріотизм сьогодні є нагальною потребою і для людей, і для держави. Патріотичне та духовне виховання молодого покоління забезпечить цілісність народу України.

Наш тренер-інструктор часто запрошує своїх бойових побратимів, які займаються разом з нами і навчають нас військовій справі, розповідають різні історії. До нас навіть одного разу завітала жінка-ветеран Ярослава Мазур з батальйону «Айдар». Вона після поранення та повернення з фронту активно почала займатися спортом та стала учасницею збірної України серед ветеранів на іграх "Warrior Games". На таких прикладах звитяги та героїзму нам легше формувати світогляд та власні принципи, дотримуючись яких

Однак навіть серед військової атмосфери Володимирович знайшов спосіб застосувати з користю мої професійні навики – мені довіряють готувати страви для учасників клубу.

Тож моя улюблена справа гармонійно влилась в нове заняття, приносить насолоду мені і задоволення тим, кого й поважаю. Я помітив, що мої друзі особливо полюбляють страви на вогні, тому на кожному польовому виході намагаюся їх здивувати новим кулінарним шедевром. Таким чином вдається вбити одночасно двох зайців – нагодувати друзів і удосконалити професійну майстерність, яку я сподіваюсь зробити справою життя…але після війни.