Горбач Олександра, 16 років, Вишенський ліцей

Вчитель, що надихнув на написання єсе: Морозова Лідія Григорівна

Конкурс єсе "Війна в долі моєї родини"

Війна - це величезне горе для кожного. Морем болі, смерті й страху вона зненацька увірвалася в спокійне життя українців. Мабуть, не залишилося вже жодної родини, в якій би не було когось, тим чи іншим боком задіяним у цій трагедії.

Ще минулого вечора я допомагала сестрі робити зимову газету, а вже вночі ми прокинулися від гучних вибухів.

Тремтіли вікна, дзвенів посуд, мама читала новини і плакала, а мені хотілося кудись зникнути, подалі від цієї суворої реальності. Про те, що сталося щось жахливе, я усвідомила одразу. А коли  почула страшне слово «війна» - захотілося плакати.

Було таке враження, що життя зупинилося. Вся родина ходила в якомусь загальмованому стані. Кожен день проходив у стасі перед невідомим і надії, що завтра все ж таки настане. Не було ані сил, ані настрою щось робити. Життя немов розділилося на до і після війни. Я почала постійно телефонувати й писати родичам та друзям. Найбільше переживала за бабусю з дідусем в Харкові. Дуже шкода, що лише в загрозливій для життя ситуації починаєш по-справжньому цінувати близьких тобі людей.

Найстрашнішою подією для моєї сім’ї стала смерть близького татового друга. Він довгий час служив військовим у місті Буча і загинув через пряме влучання танкового снаряду. Ця втрата боляче вдарила по серцю всіх нас. Думаю, тільки після його смерті я почала розуміти, що всі ті страшні кадри з екранів телевізорів є реальністю. Коли читала новини, мені хотілося й хочеться плакати. Скільки мальовничих міст і сіл лежить в руїнах! Скільки українців безжально вбито! Кожного дня йдуть з життя невинні, а хтось просто вирішив, що має право розпоряджатися дорогоцінним людським життям. Найважливішим з того, що я усвідомила під час війни, стало важливість миру в країні. На жаль, ми зовсім не цінуємо те, що маємо.

Тільки зараз зрозуміла: таке просте на перший погляд побажання «мирного вам неба» є надзвичайно важливим.

Але ми не здаємося. Потрібно сподіватися на краще, допомагати захисникам, бути сильними та вірити в перемогу. Чекаємо, коли справедливість візьме верх над неправдою.