Табак Тіна

11 клас, Тернівський ліцей Недригайлівської селищної ради

Вчителька, яка надихнула на написання – Квашко Наталія Вікторівна

Чому бути українкою це – моя суперсила?

«Я українка! І я цим пишаюсь!» - це не просто слова. У сьогоднішніх наших реаліях це голос серця, голос душі, голос свідомості, голос патріотизму. Це заклик до дії заради майбутнього. Це усвідомлення того, «якщо не ми, то хто?»

Я українка! І це не просто показник того, в якій країні я народилася. Це гордість тим, що

я маю честь жити в країні з великою та могутньою культурною спадщиною, з історією держави, яка пройшла не одне випробування часом, яка була не раз підкорена, але жодного разу не скорилася,

ніким не була завойована.

Незламність духу в тому, що наша нація протягом тисячоліть відвойовує кожного століття свою незалежність, свободу, самоутвердження у цьому світі. Як і за часів Київської Русі були незламними слов’янські племена, об’єднані в союзи, так і за часів славетного козацтва наші козаки боролися за свій народ, за товариство, за провославну віру, так і за часів Коліївщини воля до незалежності була спрямована на те, щоб стати господарями на своїй землі, звільнитися від соціального, релігійного та національного гніту. У роки Першої світової війни Україна прагнула до об’єднання своїх земель…

На сьогоднішній день наша країна відстоює незалежність, суверенітет у боротьбі із сусідом-ворогом.

Я горда тим, що маю безліч славетних предків, імена яких і сьогодні звучать гордо і звитяжно. Зараз, як ніколи, часто спадають на думку слова великого Тараса Шевченка, які надихають і надають сили для боротьби з ворогом:

Борітеся - поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!

Слова написані сотні років тому, сьогодні стали гаслами віри і надії, словами, які наповнюють душу теплом, а серце впевненістю у перемозі, у світлому майбутньому.

Я пишаюсь тим, що мені дано розмовляти нашою солов’їною, неповторною, магічною і такою рідною українською мовою. Я люблю співати наших сумних чи веселих, жартівливих чи задумливих, але таких близьких серцю пісень. Завжди насолоджуюсь нашими краєвидами, співом птахів, чарівними світанками, кришталевими росами, запахом скошеного на лузі сіна, осінніми врожаями, зимовими заметілями, весняним буйним цвітом.

І сьогодні, коли на нашу країну напали вороги, я ще сильніше відчуваю гордість за те, що я – українка. І це дійсно є моя суперсила! Це суперсила мільонів таких, як я.

Бо ми «народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була», - писав П. Тичина у поезії «Я утверждаюсь». Нас не здолати, бо ми всі спільно наближаємо нашу Перемогу. Бо ми об’єднались в одне ціле, в одну суперсилу! В суперсилу незламну, нескорену, непереможну. Зараз тяжкі часи для України, і я думаю, що немає людини, яку б оминула ця напасть. Кожного по-різному, але війна торкнулася всіх, від малого до великого. Кожен приймає участь у допомозі нашим мужнім воїнам, які зараз боронять нас і нашу країну. Ми побачили, що навіть діти – наші маленькі супергерої допомагають країні подолати ворога, хтось коштами, хтось піснею, хтось просто добрим вчинком чи словом, а хтось вірою в наших мужніх героїв. Адже наша віра, молитва допомагає захисникам та захисницям вистояти під натиском ворожої орди.

Учні нашого ліцею малювали малюнки, робили обереги, писали листи захисникам, вчителі виготовляли окопні свічки, плели шкарпетки, теплі речі, сітки, збирали кошти, харчі і відправляли захисникам на передову. Я і моя родина постійно допомагаємо, чим можемо воїнам, які нас захищають.

Я – українка, і свято вірю в нашу Перемогу. Україна буде вільною, квітучою, європейською державою, зі своїми традиціями, історією і « суперсильними» громадянами. Адже Україна – це і є суперсила кожного українця і українки! І тільки від нас залежить, яким буде майбутнє наше й нащадків, тільки ми маємо писати історію. Бо ми мужній і героїчний український народ, бо ми єдина «суперсила».

Слава нації!

Слава нашим Супергероям!

Слава Україні!