Ми з чоловіком і донькою мешкали у місті Сєвєродонецьк Луганської області. Коли місто окупували, ми не змогли там залишатися. Виїхали спочатку у Дніпропетровську область, а зараз ми - у Полтаві. Житло наше зруйноване і розграбоване. Нам надсилали відео. Воно не придатне для проживання.

Я працювала у дитячому садочку. 24 лютого збиралась на роботу. Та нам сказали, щоб ми залишалися вдома. Ми повідомили батьків дітей, щоб вони теж не йшли до садочку. Це була жахлива звістка. У перший же день почалися обстріли. Був обстріл сусіднього кварталу. Так для нас почалася війна.

Коли почалися обстріли, ми одразу виїхали. Це стало небезпечно для життя. До того ж ми не хотіли залишатися на окупованій території. Коли виїжджали, раді були побачити наші ЗСУ. Ми хочемо жити в Україні, у своєму звільненому місті. Чекаємо на це дуже.

Шокувала поведінка людей, яких людьми важко тепер назвати. Я маю на увазі росіян. Ми їх вважали братнім народом, а зараз у мене інша думка про цей народ, про цю країну, про тих, хто править цією країною.

Найбільші труднощі – відсутність житла і роботи. За щось потрібно жити. Орендувати житло дуже дорого. Ми як педагоги були в простої, нам нічого не платили. Певний час ми жили у родичів, але довго зловживати їх гостинністю не могли. Почали шукати житло, роботу. Це було нелегко, бо ми з чоловіком у такому віці, коли на роботу не дуже приймають. Але ми влаштувалися: чоловік знайшов роботу, я працюю у дитячому садочку.

Зворушило як українці згуртувалися, як ми допомагаємо один одному. Коли ми приїхали до Полтави, чужі люди з нами поводилися як рідні. Нам допомагали і харчами, і посуд нам давали. Дуже зворушило ставлення людей, єдність, допомога один одному. Наша нація непереможна - це нас тримає.

На окупованій території залишилися батьки чоловіка. Дочка не з нами - у сусідньому місті, але ми можемо зрідка бачитися. Родичів війна розкидала по світу.

Дуже хочу, щоб війна закінчилась, щоб усі повернулися додому, щоб люди усміхалися. Всі ці події нас згуртували, ми стали ріднішими, загартованішими. Вірю у нашу перемогу, у наш народ.