Пруднік Анастасія

10-в клас, Комунальний заклад «Харківський ліцей № 12 Харківської міської ради»

Вчителька, що надихнула на написання – Світлична Леся Володимирівна

Моя Україна майбутнього

Початок повномасштабного вторгнення за один ранок зруйнував звичний ритм життя українців. Ми пережили й переживаємо досі значні втрати, фізичні та моральні. Хтось зараз у ЗСУ, хтось займається волонтерською діяльністю, хтось залишився, а комусь довелося полишити домівку.

Кожна доля унікальна, проте нас усіх об’єднує багатовікова історія боротьби.

Роки репресій людей, які свідомо віддали своє життя для того, щоб український дух, культура, минуле не були нещадно знищені. Це дає мені сили рухатися далі, наснаги закликати до цього й інших.

Наразі я докладаю зусиль, аби пришвидшити Перемогу в силу своїх можливостей: допомагаю волонтерам збирати кошти, поширюю інформацію про Україну закордон. Вкладаю багато часу в навчання, за можливість отримувати яке я вдячна нашим військовим. Читаю українські книги, щоб підтримати видавництва та збільшити свій словниковий запас; закликаю інших переходити на українську, аби наша країна мала найкращих фахівців, які радо працюватимуть і постійно покращуватимуть усі сфери буття.

Звісно, деякі можливості відкриються для нас цілком лише після Перемоги, проте на мою думку, що Україну треба відроджувати тут і зараз. Я досі пам’ятаю, як шоковані були люди на початку війни і як ми змогли адаптуватися до встановлених умов через півроку. Українці – неймовірні й незважаючи на зміни, життя не зупинилося.

Україну майбутнього я бачу державою вільних, вольових людей, які спрямують свої зусилля для розбудови країни та її неспинного розвитку.

Ми маємо створити такий устрій, який забезпечуватиме процвітання всіх сфер. Це беззаперечна місія нашого покоління – відродити Україну могутню,

згадати свою віковічну історію та брати звідти сили на звершення.

Коли Україна переможе, я спершу безтурботно прогуляюся вулицями міста, насолоджуючись миром та спокоєм. Проте, звісно, війна несе за собою багато руйнувань, тому відбудовувати країну стане в пріоритеті. Спрямування спеціалізації молоді, на мою думку, має брати до уваги подальшу можливість відновлювати як будівлі, так і культуру.

Отже, моя Україна майбутнього – це захоплююче розвинена, удосконалена країна з багатою культурою та завзятим, вольовим народом, що вірить у її нескореність та ладен це відстоювати понад усе.