Прожили ми в окупації вісім місяців. Ракети літали над головами, і до сусідів попадало. Дуже страшно було. Вікна вилітали. Страшне щось коїлося. Усі налякані. Я за дітей переживала.

Не було у нас світла, води. Постійно обстрілювали, щодня бомбили. Багато людей помирало. Жахливо було. Не хочеться навіть згадувати. Важко було. Що мали, те і їли. Хліба спочатку не було, потім стали привозити з Херсону. Знімали гроші під великі проценти.

Я взагалі не можу зрозуміти, як можна було просто взяти – і напасти на іншу країну. Росіяни як варвари – грабували, вбивали людей. Навіть не знаю, як їх назвати.

Відколи нас звільнили, то зараз уже трошки легше. Я вже навіть на роботу вийшла. 

Я думаю, що кожен, хто тут був, пережив стрес. Хотілося б, щоб війна закінчилась швидше, а там – видно буде.