Перший день був страшним. Сказали, що війна. До нас прилітало – вікна вилетіли. Сидимо - кожного дня бехкає, і не можемо зрозуміти, де воно бехкає.

Гуманітарку нам дають, дров трішки дали, газ купляємо – у Воронцовку їздимо. Світла майже рік немає, чоловік в мене хворіє, так що важко.

12 грудня через три хати від нас був приліт – розбило хату. Ми не зрозуміли, де бахнуло, а тоді вже 13-го сказали, що розбило хату. Оце найстрашніше. І зараз, як стріляють, летять фосфорні ракети.

Дочка з дітьми виїхала в Кривий Ріг, сина п’ятого числа забрали в армію, зараз в учебці. Онучку вивезли також. Я від стресу п’ю пігулки.

Думаю, що скоро закінчиться війна, і буде мир. Україна має перемогти, надіємося на краще.