Юлію з дітьми чоловік відправив на захід України, а сам залишився вдома. Не дивлячись на гарний прийом хмельничан, сім’я повернулась, як тільки обстріли в їх селі стали тихіше

Ми зараз проживаємо в Донецькій області, село Билбасівка. Я 24 лютого була на роботі - сказали, що зачиняємось, тому що почалась війна. Так і залишилась без роботи.

Незрозуміло, за що ми страждаємо вже котрий раз: 2014 рік, тепер - 2022 рік. Доводиться з дітьми тікати. Виїжджали ми в Хмельницьку область. Там перебували чотири місяці, потім повернулись, тому що дуже тяжко з житлом. Нас виїжджало вісім чоловік, з них троє дорослих жінок і п’ятеро дітей. Ми збирались рази три, але ніяк не могли наважитись. Потім дуже стало голосно. 

Сину дев’ять років. Коли почали літати винищувачі дуже низько, йому дуже стало страшно. Ми з моєю кумою  зідзвонились, у неї також перелякалась дитина. 

Нас чоловік посадив на евакуаційний потяг, і ми виїхали. були в селі Купіль. Люди там доброзичливі. Ми приїхали, і нам знайшли будинок. Ми платили тільки за комуналку. Там давно люди не живуть, виїхали. Вони нам прибрали, їсти приготували. Люди з вулиці принесли картоплю, консервацію, і за це їм велике дякую. 

Нас дуже гарно підтримували: що могли, те несли. Морально підтримували і продуктами ділились, хоча в самих сім’ї. Допомагали, відношення було дуже хороше. Дітки подружились і зараз зідзвонюються,

Бабуся і чоловік залишались тут, а ми розлучились з ними і поїхали в невідомість. Постійно тікаємо і все одно повернулись додому. Як не крути, а вдома є вдома.

Дуже страшно було, тому що чоловік залишився тут. Морально важко їхати в невідомість і залишати свою другу половинку. Заради дітей ми виїхали, щоб їх нервова система відпочила. Коли тут притихло, ми повернулись. Моя мама виїхала, ми з нею не бачились сім місяців. Тільки по телефону спілкуємось. Багато друзів за кордоном, розкидало по всьому світу знайомих, родичів.

Чоловік працює в ДТЕК, гуманітарну допомогу від Фонду Ріната Ахметова періодично отримує. Нічого немає важливого крім життя свого і життя дітей. Потрібно цінити людське життя і свою сім’ю.

Мені б хотілось, щоб швидше була стабільність, щоб все повернулось і була робота. Швидше б росіяни заспокоїлись і пішли на свою територію.