Я працюю, дитина навчається. Ми з Торецька. 

Уже з першого дня війни ми сиділи у підвалі, бо наше місто з 2014 року потерпає від обстрілів. 

Коли ми приїхали в Черкаси, отримували гуманітарну допомогу, у тому числі й від Фонду Ріната Ахметова. Церкви нам теж допомагають.

Дуже шокує, що ми залишилися без своєї домівки. Повертатися нам нікуди.

Приємно, що нарешті моя дитина припинила сахатися від кожного звуку, вже не лякається так, як раніше. 

З Торецька ми виїжджали самі, з перевізником. На все потрібні були кошти. 

Найбільші труднощі у нас з житлом. Обрала Черкаси, тому що для мене наразі це найбезпечніше місто. 

Хотілося б, щоб життя стало таким, яке було до 2014 року, - мирним, тихим і спокійним. Щоб у дітей було щасливе дитинство.