Я з Гуляйполя. Нині мешкаю у Запоріжжі. Живу у дітей.

24 лютого не вірилося, що почалася війна. Думали, що нашого маленького Гуляйполя вона не торкнеться, а у нас твориться Армагеддон. Довелося на десятий день виїжджати до Запоріжжя, тому що неможливо було сидіти у підвалі багатоповерхівки. 

Пішла в аптеку, а аптеки всі зачинені. А я астматик - перелякалась, бо без ліків мені ніяк. Прийшла додому, мені сусідка сказала, що наші інші сусіди збираються до Запоріжжя. Я зайшла у квартиру, подивилась, взагалі нічого з собою не взяла, окрім документів. Зателефонувала дітям, сказала, що до них їду. Вони з радістю погодились. 

Шокує, що ми ніколи не відчували такої підлості від наших російських братів і що це могло трапитися зі мною. 

Приємно, що надають гуманітарну допомогу. Навіть не вірилось спочатку, що це безкоштовно. Коли від Фонду Ріната Ахметова принесли скриньку, було радісно, що ти людям потрібен і тобі дали те, що дійсно необхідно. Я вам велике дякую!

Я поряд з дітьми і відчуваю від них підтримку. 

Мрію про те, щоб після війни ми відбудували наше життя і наші міста і села.