Ми проживаємо тут з 1970 року. Я родом з Донецька, там жили всі родичі. З початком військових дій я не могла поїхати до них на похорон, для мене це дуже болюче питання.
До 2014 року все було чудово. Ми скрізь їздили, відпочивали. Люди були дружнішими і добрішими один до одного. Боляче і прикро, що так вийшло. Вже минуло вісім років, але невідомо, коли закінчиться війна. Досі тривожно.
Зараз я весь час перебуваю вдома, навіть у Волноваху не їжджу. Під час бойових дій бувало, що довгий час у нас не було води, зараз все нормально.
Через проблеми зі слухом я живу з апаратом, а коли його вимикаю, нічого не чую. Без нього мені здається, що у нас не стріляють, але люди кажуть, що обстріли бувають.
У 2016 році поховала чоловіка, зараз радості мало. Але я намагаюся не засмучуватися і дивитися на все з оптимізмом.
