До війни я згадую тихе та спокійне життя. У мене була робота, все було гаразд. У нас дві дочки. Ми з дружиною знали, що вони будуть вчитись, влітку мені дадуть путівку і ми поїдемо відпочивати. За 43 роки трудової діяльності я мав безліч нагород, але зараз пенсія маленька.
Коли вперше почали стріляти, у мене було погане передчуття. Я працював на санітарній машині, довелося бачити багато поранених. Хороших спогадів про війну я не маю. Найстрашніший момент був, коли за 200 метрів вибухнула міна, навколо все тремтіло. Кум сидів на лавці і його вбило уламком.
Мрію, щоб був мир, щоб у дітей була робота і їм не довелося їздити кудись на заробітки, щоби все було нормально.
