Мені 52 роки, я на пенсії доглядаю за донькою-інвалідом дитинства першої групи. Живу в селі, займаюсь городом, курей тримаю. Ми живемо в Дружківській громаді у селі Торське. Виїжджали в минулому році ненадовго до сина в сусіднє село. Разом з його сім’єю поїхали до родичів в Івано-Франківськ, там побули трошки і повернулися додому, бо в сина і невістки - робота. 

Нам надають гуманітарну допомогу, дуже дякуємо. До нас приїжджали лікарі неодноразово, давали нам ліки і гігієнічні набори. З продуктами проблем немає, вода у нас своя. Водопровід у нас є в селі та у дворі, з водою все нормально. Гуманітарну допомогу нам дають кожного місяця. Дякуємо нашій старості, вона за нас піклується. Слава Богу, все маємо. Найголовніше - щоб закінчилася війна.

Як можна так вбивати, знущатися? Звірство цих людей мене дуже шокує. Як можна йти і вбивати людей? Вчинки цих рашистів… Немає слів це передати.

Хотілося, щоб скоріше війна закінчилась нашою перемогою.