Я разом зі своїми братом та сестричкою проживала, навчалася в Донецькій області, в мальовничому селищі Олексієво-Дружківка. Ми вже 9 років живемо в сім'ї, під опікою. Це була ніч, ми спокійно спали, вранці нам треба було йти до школи. Було ще темно, я прокинулась від того, що почула якісь страшні звуки, почала плакати. Нас батьки попросили швиденько одягнути теплі речі і потім ми пішли ховатися у погріб. Потім ми дізналися, що це почалася війна.

Нам довелося покинути наш дім, де ми щасливо жили. Зараз ми у Кременчуці знімаємо житло. Але дуже я сумую і скучаю за своєю домівкою, друзями.

Ми зараз усі разом і це головне.

Коли ми приїхали в Кременчук (а їхали, не знали як все буде, яке житло, які умови), ми зустріли дуже багато добрих людей, які нам допомагали.

Я навчалася у 8 класі, зараз у 9 класі. По закінченню 9 класу мрію і планую поступати до ветеринарного коледжу.