Ми дуже були налякані, адже це було не очікувано і дуже страшно. Тому ми вирішили поїхати у село до бабусі. На той момент я ще була у животику у мами. Щоб бути спокійнішим і не чути сирен. Адже я дуже хотіла народитися.

Зі слів Мами😘проблеми були лише зі світлом.

Найбільшим шоком це і є ця війна. В наш час люди доходять і придумують різні технології і методи для кращого життя. А тут просто як у минулі часи повернулись.

В нас було не все, але вистачало. Лише були проблеми із світлом. Так як дитина була на штучному вигодовуванні, то суміш нам допомагала робити сусідка, бо в нас від світла плитка, а у них газ.

Зʼявився певний страх. Ми не далеко, але всі разом🙏 

Приємно вразили люди, які допомагають один одному у важкий для нас час. Навіть військовим ми кожного місяця що можемо, те і відправляємо через різних волонтерів: їжу, одяг, засоби гігієни.

В мене є робота на заправці, я оператор, але на даний час я мама і в декреті. Загадувати не хочу, бо в любий момент може змінитися все. Але ось сирени, то мабуть будуть ще довго. Навіть коли це все закінчиться, бо рано чи пізно ми маємо до чогось прийти, звісно хочеться перемоги, але так як загинуло стільки невинних людей, то хочеться спокою і щоб все наразі припинилось🙏🙏🙏