Я живу в селі. Обстріли бувають часто, і кожного разу стає страшно. Над селом літають ракети, іноді вони влучають просто в будинки. Я залишалася вдома, не виїжджала, хоча було небезпечно.

Води не було, тож доводилося ходити і набирати її, коли привозили. Це стало звичним. Найбільше вразила сама війна, бо усе раптово змінилося. Люди гинуть, руйнуються домівки, і кожен день наповнений тривогою. Дуже чекаю миру, хочу, щоб усе це пекло нарешті закінчилося.