Війна застала мене вдома. Спочатку над селом літали гелікоптери, потім я почув вибухи ракет. Було страшно і незвично. Ніхто не очікував такого. Донька виїхала, а я залишився вдома.

Питної води не було, світло теж зникло. Життя різко змінилося, все стало важким і невизначеним. Зараз трохи налагодилося, але спокою немає.

Багато людей виїхало через постійні обстріли, село спорожніло. 

Я залишаюся і щодня чекаю миру, щоб знову можна було жити спокійно. Чекаю, коли приїде донька. Дуже важко жити одному.