Я пам'ятаю, як війна розпочалася у 2014 році. Ми боялися, ховалися, бо над головами снаряди літали. Поля горіли навколо селища, це був жах. Ми вдома були і ховалися у льох. А що було робити?

Ми, люди похилого віку, вже звикли до всього, нам же багато не треба; перестали стріляти, і дякувати Богові. У магазинах все є, лише вся пенсія йде на комунальні платежі. На газ ціна просто божевільна.

Отримували гуманітарну допомогу продуктами. Нам давали – ми й брали, дякую всім, хто допоміг.

Ця війна зовсім не потрібна, нікому вона нічого не дала. Мріємо, звісно, ​​про найкраще, а що буде – побачимо.