Історії, які ви нам довірили
Війна змусила мою сім‘ю залишити домівку. Старша донька, студентка Харківського вузу, подзвонила нам із чоловіком вранці з криком розпачу: «Нас бомбят!». Коли вона приїхала додому, ми вирішили виїхати з рідного Бахмута до Ужгорода евакуаційним потягом.
В купе нас було 12 людей сидячи. Потяг їхав через Харків, там у вагон ще зайшли люди, їм довелось спати на підлозі. Води у нас не було до самого Прикарпаття. Там волонтери закидали у вагони коробки із їжею та водою. Деякі люди з вулиці розбивали вікна, намагаючись влізти всередину. Коли ми нарешті дістались до Ужгорода, у нас на вокзалі вкрали рюкзак з усіма цінними речами і документами.
Волонтери нас зустріли і розмістили у шкільному спортзалі. Згодом добрі люди надали житло. Наразі не можемо повернутись додому, бо Бахмут жорстоко обстрілюють. Ми дуже переживаємо, а особливо нервується наш син-підліток. Дуже хоче додому, до однокласників і до своєї футбольної команди. Ми з чоловіком намагаємось його заспокоїти і обнадіяти.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
