«На території пологового будинку їздили танки»

Луганчанка Людмила народила дитину під обстрілами. Молоду маму виписали додому на третій день після пологів, аби не наражати на небезпеку її і малюка - навколо лікарні йшли активні бойові дії.

Я проживала в селищі Станичне Луганського району, я тут народилася. Гарна була життя до війни. У нас вдале селище, яке було пов'язане транспортною розв'язкою з Луганськом. Ми працювали в Луганську, працювали заводи і фабрики. Все було добре, не скаржилися. Я брала кредити, будувала будинок, купувала меблі, ми відпочивали регулярно.

А перший день війни настав, коли мені вже був термін народжувати дитину. Останнім дизелем я потрапила в Луганськ і там народжувала. Наш дизель-поїзд зупинився прямо на мосту, коли я їхала з сумками в пологовий будинок. Дуже сильно стріляли, потім на деякий час стрілянина припинилася, і наш дизель прорвався до Луганська.

Першого червня я була в лікарні, а другого червня повідомили, що у нас на вулиці стався авіаналіт і загинуло дуже багато людей і дітей - тих, кого я знала. Я переживала за маму, яка тут була, а потім з Луганськом взагалі перервався зв'язок. Автобуси і дизелі перестали ходити.

Я народила сина 14 червня. Весь цей час ми перебували коридорах, лежали з дітьми на сітках після кесаревого розтину. Нам ставили старі звичайні ліжка ближче до сходів, щоб коридор якось захищав від вікон. Тому що в той час лікарня вже перебувала під обстрілом, а на її території їздили танки.

Я пробула там всього лише три дні. Мені тільки зняли деякі шви і відправили додому. Хоча в моєму становищі не можна було ще навіть вставати. А я взяла дитину і приїхала додому. Потім куми мене вивезли з Луганська в Станицю.