У серці Маріуполя, міста, яке стало українським символом страждань і руйнувань під час повномасштабного вторгнення росії, Лідія Дубініна прожила 72 роки. Її історія – це не лише свідчення мирної людини, а й прояв неймовірної сили духу.

Лідія працювала на Маріупольській кондитерській фабриці, цій справі віддала 45 років. Вона згадує, як у перші дні війни прокинулася від гучних вибухів. «Ми не могли зрозуміти, що відбувається. Я жила одна, і спочатку було страшно», – розповідає вона. Попри бомбардування та обстріли, Лідія залишалася у своїй квартирі. Рятували молитви. «Я молилася безперервно. Моя віра додавала мені  сил», – говорить жінка. Мешканці будинку об’єднувалися, щоб допомогти одне одному: «Ми ділилися продуктами, які залишилися, топили сніг для отримання води».

Жінка – одна з небагатьох, хто пережив авіанальоти росіян: «Три бомби впали на наш будинок! Я просто кричала від жаху!», – згадує вона. Вибухи зруйнували її квартиру, але, на диво, сама Лідія не отримала травм. «Я вважаю, що це було диво. Бог зберіг мене», – додає вона.

Лідія разом із сусідами нарешті змогли виїхати з міста, долаючи численні блокпости. «Це було друге пекло. Ми бачили розстріляні машини, трупи на вулицях. Слова не можуть описати цей жах», – ділиться жителька Маріуполя своєю історією.