Народилася я у Василівському районі, у селі Степовому. У мене є чоловік і двоє дітей. Мені 33 роки. На початку війни ми плакали, сиділи в погребі. Медикаменти потрібні були. 

Шокувало, як сусідку вбило. Ми такого ніколи не бачили. Дуже було шкода, страшно. 

Коли стріляють чоловіку в ноги, то нічого приємного в цьому немає.

Труднощів, слава Богу, не було. Зайшли наші військові і сказали, що потрібно швидко евакуюватися. Ми за десять хвилин зібралися, нас провели, і ми на своїх машинах виїхали до Запоріжжя.

Зараз ми проживаємо в Запоріжжі. Усе одно іноді до нас прилітає. Діти вдома сидять, я теж. Чоловік –військовослужбовець. Стараюся триматися, але дуже важко жити не в себе вдома. Головне, щоб був мир.