Ми живемо на Сумщині. З самого початку війни практично кожен день у нас минометні обстріли. Просипаємось від гучних бахів уже о третій-п’ятій годині ранку. На вулицях нашого міста воронки від снарядів, споруди і будинки зруйновані і спалені. Діти бояться виходити на вулицю, але і вдома небезпечно, бо сусіди вже згоріли. В їх будинок влучив снаряд у нас на очах.

Ми живемо у пеклі і не знаємо, що буде далі. Але виїхати не можемо, бо лишилися без роботи і у нас немає грошей, щоб втекти від цих постійних обстрілів. Діти налякані вибухами, від пострілів тремтять, кричать вночі. У наших діток вкрали дитинство, а у нас всіх - майбутнє. Коли вже закінчиться цей жах!