Коли сказали, що війна, страшно було. Прилітало – вікна вилетіли. Сидимо, і кожного дня бехкає. Не можемо зрозуміти, де воно бехкає. Гуманітарку нам дають, дров трішки дали, газ купляємо - у Воронцовку їздимо. Світла майже рік немає. Чоловік мій хворіє, так що важко.

12 грудня через три хати від нас був приліт, розбило хату. Ми не зрозуміли, де бахнуло, а 13 числа сказали. Це найстрашніше. Зараз як стріляють, летять фосфорні ракети.

Дочка з дітьми виїхала в Кривий Ріг, сина п’ятого числа забрали в армію, зараз в учебці. Онучку вивезли також. Я п’ю таблетки від тиску.

Думаємо, що скоро закінчиться війна, і буде мир. Ми думаємо, що Україна має перемогти, надіємося на краще.