Цвентарна Яна

9 клас, СЗОШ І-ІІІ ступенів с. Бабин Дністровського району Чернівецької області

Вчителька, яка надихнула на написання – Андрущак Аліна Анатоліївна

Моя Україна майбутнього

Я хочу сказати простими словами,

Про те, що турбує мене вечорами,

Про те , як в думках я малюю картину,

Якою я бачу свою Україну!


Моя Україна — це фенікс, що знову і знову повстає з попелу. Спалена та скалічена, вона відроджується з пороху ворожих слів і намірів, спогадами своїх предків і надією нащадків.

Сьогодні мій фенікс знову покалічений, а крила його заламані. Україна моя поневолена і страждає від ворожого нападу. Мій фенікс знову спалений...Та коли він повстане, то знищить всіх ворогів полум’ям своєї душі. Він розправить крила широко над берегами морів, закриваючи своєю тінню кордони і даруючи людям світло своєї свободи.

В моїй Україні ніхто не стріляє,

Ніхто не калічить, ніхто не вбиває!

В моїй Україні ніхто не воює!

Своє і чуже життя кожен цінує!


Сьогодення нашої Держави жорстоке. Доля моєї країни — це доля мільйонів українців, що страждають від війни. Це доля батьків, що відправили свої синів та дочок воювати; доля дітей, що чекають на повернення мами чи тата; доля військових, що повстають між вибором ”Загинути не можна захищати”, не знаючи де сьогодні життя поставить їм кому; це доля волонтерів, що не припиняють роботу; доля молоді, що вчиться та розвивається, щоб піднімати країну; це долі всіх, доля кожного українця.

Що для мене означає мир?

Мир — це коли мама повернеться додому. Коли разом з нею з передової повернуться чиїсь батьки та діти.

Мир — це коли ми не рахуватимемо нові смерті і не чекатимемо горя. Мир для мене настане, коли люди почнуть посміхатися, як раніше. Коли не боятимуться спати вночі, не спускатимуться у підвал, і не лякатимуться сирен. Коли люди почнуть справляти гучні весілля і свята, щиро співатимуть пісні і просто радітимуть життю.

То яка ж вона моя Україна майбутнього? Вона вільна для всіх і кожного, незалежна та самобутня!

Коли настане мир, прийде час важкої і довгої роботи — відновлення. Як тільки ми звільнимо наші землі, нам необхідно буде відбудувати все, що було втрачено. Розбудувати не тільки будівлі, а й устрій нашої Держави. Адже коли настане перемога —

ніхто не зможе завадити нам розвивати в нашій країні європейські цінності та демократичне суспільство,

щоб разом з усім світом рухатися до майбутнього.

В майбутньому я бачу свою країну високотехнологічною, культурно розвиненою і демократичною країною. В ній не буде корупції, будуть, сучасно обладнані лікарні, сучасні школи та університети, що випускатимуть фахівців своєї справи. Я бачу майбутню Україну розвиненою індустріальною державою, що забезпечуватиме робочі місця для всіх українців, і високі пенсії для пенсіонерів. Вона матиме високий індекс процвітання, всебічно розвинену молодь, що думатиме і розмовлятиме українською мовою.

І молодь моя не п'є і не курить,

Займається спортом, співати так любить!

Навчаються жити, читають книжки,

І горді від того наші батьки!

Молодь — це майбутнє України. Саме нам, сподіваюсь, в найближчому майбутньому доведеться допомагати у відновленні країни. Тому зараз наша мета — навчатись, розвиватись, робите все, що в наших силах, аби наблизити перемогу.

А як тільки прийде перемога, я зателефоную мамі, адже саме на її долю випало захищати мій мир. З першого дня вторгнення і до сьогодні, на передовій і в тилу, однаково відважна, вона найбільше заслуговує почути мої привітання. А я більш за все бажаю почути її щасливий голос, і ймовірно важкий видих, що символізувати новий початок...

В моїй Україні немає кордонів!

І море, і сонце, Дніпро, терикони,

Карпати зимою в засніжених шапках,-

Моя Україна! Люблю її! Крапка!

Гарік Бірча