Разом з онуками пережила страшні обстріли. Анісія Абрамівна ховала дітей у підвалі. Поверталася в будинок лише ненадовго, щоб взяти найнеобхідніші продукти.
Я була вдома з онуками, і ми почули звуки бомбардування. Сиділи в підвалі. Пережито стрілянину та все.
Я нікуди не виїжджала. У нас все є: вода, газ, світло. Бувало, під час обстрілів на деякий час перебивали газ, але потім його робили. Слава Богу, наш будинок не постраждав.
Досі не відчуваю себе в безпеці, і зараз десь там буває... Ми вже звикли за сім років. У нас хороші сусіди. Через війну не змінилося ставлення до життя, як було, так і є.
Від Фонду Ріната Ахметова ми отримували допомогу. Були й інші організації, вони нам теж допомагали, але я забула, як вони називалися. Звичайно, гуманітарна допомога нам допомагала добре. У мене пенсія невелика. Нам давали допомогу – ми якось обходилися. Спасибі, що вона була.
